Наталка Полтавка :: Котляревський Іван Петрович
Страница: 1 из 4 | |||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
КАТЕГОРИИ КНИГПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ О КНИГАХМихаил (19.04.2017 - 06:11:11) Антихрист666 (18.04.2017 - 21:05:58) Ладно, теперь поспешили вы... (18.04.2017 - 20:50:34) Роман (18.04.2017 - 18:12:26) АНДРЕЙ (18.04.2017 - 16:42:55) СЛУЧАЙНОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕОпять сентябрь, и голос звонкий, 01.09.10 - 11:17 Хотите чтобы ваше произведение или ваш любимый стишок появились здесь? добавьте его! |
---------------------------------------------
Іван Петрович Котляревський. Наталка Полтавка Опера малороссийская в 2-х действиях ДЕЙСТВУЮЩИЕ ЛИЦА: В о з н ы й Т е г е р в а к о в с к и й. Г о р п и н а Т е р п и л и х а - вдова старуха. Н а т а л к а - дочь ее. П е т р о - любовник Наталки. М и к о л а - дальний родственник Терпилихи. М а к о г о н е н к о - выборный села. Действие І Театр представляет село при реке Ворскле. Чрез сцену улица малороссийских хат, к реке ведущая, и в сей улице хата Терпилихи. Явление 1 Наталка (выходит из хаты с ведрами на коромысле, подойдя к реке, ставит ведра на берегу, подходит на край сцены в задумчивости и поет). № 1 Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться; О, як моє болить серце, а сльози не ллються. (2) Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу, Тілько тогді і полегша, як нишком поплачу. (2) Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде, Хто щасливим був часочок, по смерть не забуде.(2) Єсть же люди, що і моїй завидують долі, Чи щаслива та билинка, що ростеть на полі? (2) Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці? Тяжко жити без милого і в своїй сторонці. (2) Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися! Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися. (2) Полетіла б я до тебе, та крилля не маю, Щоб побачив, як без тебе з горя висихаю. (2) До кого я пригорнуся, і хто приголубить? Коли тепер того нема, який мене любить. (2) Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю; проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище; а може (плачет), забув, що я живу і на світі. Ти був бідним, любив мене - і за те потерпів і мусив мене оставити; я тебе любила і тепер люблю. Ми тепер рівня з тобою: і я стала така бідна, як і ти. Вернися до мого серця! Нехай глянуть очі мої на тебе іще раз і навіки закриються... Явление 2 Наталка и Возный В о з н ы й. Благоденственного і мирного пребиванія! (В сторону). Удобная оказія предстала зділати о собі предложеніє на самоті. Н а т а л к а (кланяясь). Здорові були, добродію, пане возний! В о з н ы й. "Добродію"! "Добродію"! Я хотів би, щоб ти звала мене - теє-то як його - не вишепом'янутим ім'ярек. Н а т а л к а. Я вас зову так, як все село наше величає, шануючи ваше письменство і розум. В о з н ы й. Не о сем, галочко, - теє-то як його - хлопочу я, но желаю із медових уст твоїх слишати умилительноє названіє, сообразноє моєму чувствію. Послушай: № 2 От юних літ не знал я любові, Не ощущал возженія в крові; Как вдруг предстал Наталки вид ясний, Как райский крин, душистий, прекрасний; Утробу всю потряс; Кров взволновалась, Душа смішалась; Настал мой час! Настал мой час; і серце все стонеть; Как камень, дух в пучину зол тонеть. Безмірно, ах! люблю тя, дівицю, Как жадний волк младую ягницю. Твой предвіщаєть зрак Мні жизнь дражайшу, Для чувств сладчайшу, Как з медом мак. Противні мні Статут і розділи, Позви і копи страх надоїли; Несносен мні сингкліт весь бумажний, Противен тож і чин мой преважний. Утіху ти подай Душі смятенной, Моєй письменной, О ти, мой рай! Не в состоянії поставить на вид тобі сили любві моей. Когда би я іміл - теє-то як його - столько язиков, сколько артикулов в Статуті ілі сколько зап'ятих в Магдебурзьком праві, то і сих не довліло би навосхваленіє ліпоти твоєй! Єй-єй, люблю тебе до безконечності. Н а т а л к а. Бог з вами, добродію! Що ви говорите! Я річі вашей в толк собі не возьму. В о з н ы й. Лукавиш - теє-то як його - моя галочко! і добре все розумієш. Ну, коли так, я тобі коротенько скажу: я тебе люблю і женитись на тобі хочу. Н а т а л к а. Гріх вам над бідною дівкою глумитися; чи я вам рівня? Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару. В о з н ы й. |
ИНТЕРЕСНОЕ О ЛИТЕРАТУРЕ
ТОП 20 КНИГ
ТОП 20 АВТОРОВ
| ||||||||||||
|