За двома зайцями :: Старицький Михайло Петрович
Страница: 2 из 6 | |||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
КАТЕГОРИИ КНИГПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ О КНИГАХМихаил (19.04.2017 - 06:11:11) Антихрист666 (18.04.2017 - 21:05:58) Ладно, теперь поспешили вы... (18.04.2017 - 20:50:34) Роман (18.04.2017 - 18:12:26) АНДРЕЙ (18.04.2017 - 16:42:55) СЛУЧАЙНОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕКогда окинешь взглядом свое прошлое, 19.08.10 - 11:33 Хотите чтобы ваше произведение или ваш любимый стишок появились здесь? добавьте его! |
Грошей шкода було, а дитини то ні, що за три місяці змарніла та знівечилась, хоч живою в труну клади! Там уже мало того, що науками вимучили, вимордували, та ще й голодом морили! Дитина не видержала й утекла!
Прокіп Свиридов ич. То нічого: одпаслися ж дома; одно тільки не гаразд… Явдокія Пилипівна. Що там? Уже знов почав вередувати? Прокіп Свиридович. Таяй мовчатиму, а тільки той пенціон… Явдокія Пилипівна. Що пенціон? Прокіп Свиридович. От тут у мене сидить! (Показує на потилицю). Явдокія Пилипівна. Ти знову? Прокіп Свиридович (зітхнув). Та й мовчу ж! Чути знавдалі гуртову пісню: Не щебечи, соловейко, На зорі раненько, Не щебечи, манюсенький, Під вікном близенько! Не щебечи, манюсенький, Під вікном близенько! Явдокія Пилипівна. А славно співають! Я страх люблю хлоп'ячі співи! Прокіп Свиридович. Славно, славно! Завтра неділя, а вони гукають. Явдокія Пилипівна. А коли ж їм і погуляти, як не під свято! За будні натрудяться! Прокіп Свиридович. Той розходились би спати, а то й самі не сплять і другим не дають… (Позіха). Явдокія Пилипівна. То й іди ж собі спати, хто ж боронить? Прокіп Свиридович. Та я б уже такий, щоб і лягати, та Проні ж ждемо. Явдокія Пилипівна. А правда, чого вони так забарились? Уже й ніч надворі; ти б пішов та знайшов їх! Прокіп Свиридович. Де ж я їх буду шукати? Та їх і кавалер проведе. Явдокія Пилипівна. Та проведуть… кавалерів за ними, як полови за зерном, а все-таки страшно. Прокіп Свиридович. Не бійся — не ма-ненькі. (Позіха здорово). Ой господи помилуй мене, грішного раба свого! (Знов позіха і хрестить рота)г Чого це я так позіхаю? Явдокія Пилипівна (позіха й собі). Оце! Ти позіхаєш, а я за тобою. Прокіп Свиридович (позіха знов). Пху на тебе, сатано! Позіхнув так, що трохи рот не роздерся! Явдокія Пилипівна. Та затуляв би рота, а то так негарно дивитись, що й… Прокіп Свиридович. А ти думаєш, мені гарно дивитись, як ти роззявиш свою вершу? Явдокія Пилипівна. З якого це часу з мого рота стала верша? Прокіп Свиридович. Та хіба ж уже не пора? Явдокія Пилипівна. Пху! пху! (Розсердившись, пішла). Прокіп Свиридович (почухав голову). Розсердилась моя старенька, розгнівалась; треба піти помиритись. (Виходить теж у ворота додому). ВИХІД II Міщане, міщанки і хор. Хор (за коном, але ближче). Твоя пісня дуже гарна, Гарно ти співаєш: Ти щасливий, спарувався) І гніздечко маєш. Ти щасливий, спарувався) І гніздечко маєш. Через кін переходить кілька пар: дівчата з хлопцями і самі дівчата; за остатніми уганя Голохвостий у циліндрі, піджаці, рукавичках. Полебезивши, одскакуе до других. Голохвостий (до себе). А славні тут дівчатка-міщаночки, доложу вам: чистоє амбре! Думав, що знайду між ними ту, що коло Владимира бачив, — дак нема, а вона, здається, з цього кутка. От пипочка, що просто тільки — а-ах та пере-ах! Одно слово — канахветка, только смокчи! Трохи чи я даже не улюбився у єйо, чесне слово: просто з голови не йдьоть… Господи! Що ж це я? Чи не проґавив за нею главного предмета, Проні? От тобі й на! Побігти шукать. (Пішов хутко яром направо). Хлопці, хор (входять на передній кін). А я бідний, безталанний, Без пари, без хати; Не довелось мені в світі Весело співати! Не довелось мені в світі Весело співати! Оддалеки чути, що гурт другий співає цю ж пісню. 1-й бас. А в нас баси кращі… у них як побиті горшки! 2-й бас. Або як старі циганські решета! Усі (сміються). А справді! Хлопець. А який тепера хор найкращий? Чи семінарський, чи братський? 1-й бас. Звичайно, братський. 2-й б а с. А я кажу семінарський. 1-й б а с. Ба брешеш! 2-й б а с. Ба не брешу! В семінарському хорі сам Тарас як попре горою — го-го-го! Або Орест як посуне октавою — гур-р-р, аж гори дрижать! 1-й б а с. А в братському Кирило чого варт? 2-й бас. Ну, що ж? Кирило, та й годі. 1-й бас. Ет! Степан. |
ИНТЕРЕСНОЕ О ЛИТЕРАТУРЕ
ТОП 20 КНИГ
ТОП 20 АВТОРОВ
| ||||||||||||
|