Винни-Пух та ёго друзи :: Мілн Алан Александр
Страница: 2 из 77 | |||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
КАТЕГОРИИ КНИГПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ О КНИГАХМихаил (19.04.2017 - 06:11:11) Антихрист666 (18.04.2017 - 21:05:58) Ладно, теперь поспешили вы... (18.04.2017 - 20:50:34) Роман (18.04.2017 - 18:12:26) АНДРЕЙ (18.04.2017 - 16:42:55) СЛУЧАЙНОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕТайны доверяя лишь рассвету, 13.05.10 - 05:18 Хотите чтобы ваше произведение или ваш любимый стишок появились здесь? добавьте его! |
Іноді Паць вилазить посеред уроку на парту й уважно зазирає в чорнильницю, куди Крістофер Робін часто вмочає перо. Тож не дивно, що Паць грамотніший за Пуха, хоч Пухові це байдуже.
"Аби голова була на плечах",– каже ведмедик. І правду каже. Аж ось зарепетували й інші: – А чого про нас нічого? Гаразд, друзі, облишмо вже Приповідку та перейдемо до самої Казки, яка складається з багатьох-багатьох цікавих пригод... А.А.М. ПРИГОДА ПЕРША, У якій ми знайомимось з Вінні-Пухом та не тими Бджолами Перед вами звичайний плюшевий ведмедик. Як бачите, він спускається сходами слідком за своїм другом Крістофером Робіном, головою донизу, і перелічує східці власною потилицею: бум, бум, бум! Іншого способу долати східці він поки що не знає. Правда, часом йому здається, що коли б на хвильку перестати бумкати й гарненько подумати, то можна було б знайти якийсь інший спосіб. Та саме подумати йому, на жаль, і ніколи. Так чи не так, але ось він уже зійшов униз і готовий з вами познайомитися: – Війні-Пух! Коли я вперше почув його ім'я, то дуже здивувався і сказав: – А я гадав, він хлопчик. – Він і є хлопчик,– сказав Крістофер Робін. – То чому ж ти називаєш його Вінні? – Я не називаю. – Невже? – Авжеж. Він не Вінні, він Вінні-Пух. Розумієш? – Еге, тепер розумію,– швиденько погодився я. Іноді, коли Вінні-Пух прибумкає з Крістофером Робіном донизу, він любить у щось погратися, але ще більше він любить посидіти тихенько біля вогню й послухати казку. От і цього вечора... – А як із казочкою? – спитав Крістофер Робін. – Що з казочкою? – спитав я. – Ну, ти міг би розповісти Вінні-Пухові казочку? Йому дуже хочеться! – Може, й міг би,– сказав я.– Тільки якої ж йому хочеться і про що? – Гарної і про нього. Він же, знаєш, таке ведмежа! – Та знаю, знаю! – То розкажи, татусю, будь ласка, – попросив Крістофер Робін. – Гаразд, спробую. – І я спробував... Колись, давно-давно,– здається, минулої п'ятниці – у Лісі жив собі самотній Вінні-Пух. – Мабуть, йому, однісінькому, там було дуже страшно? – спитав Крістофер Робін. – Ніскілечки! – буркнув хтось баском. Одного разу Вінні Пух пішов на прогулянку й забрів на галявину, що була посеред самого Лісу. А посеред самої галявини ріс височенний дуб, а з-посеред самого дуба долинало голосне дзижчання: жжжжжжж! Вінні-Пух сів під дубом на траву, обхопив голову лапами і став думати-гадати. Спершу він подумав так: "Оте жжжжжж! – то недарма. Саме жикання ні з того ні з сього не візьметься. Коли є жикання – це означає, що хтось для чогось жикає. Дуб жикати не може. Значить, жикає хтось інший. А навіщо тобі жикати, якщо ти не бджола? Отже, жикають бджоли. По-моєму, так!" Далі він ще подумав, подумав і сказав сам до себе: – А для чого на світі бджоли? Щоб робити мед! По-моєму, так! Тут він підвівся і сказав: – А для чого на світі мед? Щоб я його їв! По-моєму, тільки так! І з цими словами він подерся на дерево. Він ліз, ліз і ліз і, поки все ліз та ліз, по дорозі мурмотів собі пісеньку, яку сам щойно склав: I ведмедики, й ведмеді Люблять мед і все на меді. Жжи!Жжи!Жжи! Чому це так, скажи? От він видерся ще трохи вище... і ще трохи вище... а далі ще зовсім-зовсім трішечки вище. І на цей час йому в голові забриніла інша пісенька: От якби ведмедики, От якби Та були всі бджолами! (Трим-би-би!) Тоді б вони свої хати Перестали витягати На дуби. Би! І тоді – коли б це Та якби — Бджоли були нами! (Трим-би-би!) Лазити б не треба Трохи не до неба — На дуби! Би! Правду кажучи, Пух уже добряче стомився, через те й пісенька вийшла трохи жалісливою. Але йому залишилось дертися зовсім-зовсім-зовсім небагато: ну, тільки стати на оцю гілочку – і... Трррісь!!! – Рятуйте! – крикнув Пух, пролетівши три метри донизу і бемцнувшись об іншу гілку. – Ех, навіщо я... |
ИНТЕРЕСНОЕ О ЛИТЕРАТУРЕ
ТОП 20 КНИГ
ТОП 20 АВТОРОВ
| ||||||||||||
|