Сигнали з всесвиту (Сигнали з всесвиту - 1) (на украинском языке) :: Бабула Владимир
Страница: 6 из 104 | |||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
КАТЕГОРИИ КНИГПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ О КНИГАХМихаил (19.04.2017 - 06:11:11) Антихрист666 (18.04.2017 - 21:05:58) Ладно, теперь поспешили вы... (18.04.2017 - 20:50:34) Роман (18.04.2017 - 18:12:26) АНДРЕЙ (18.04.2017 - 16:42:55) СЛУЧАЙНОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕНе надо так. Зачем? Всё изменилось. 01.07.10 - 09:48 Хотите чтобы ваше произведение или ваш любимый стишок появились здесь? добавьте его! |
Поделись ссылкой Сигнали з всесвиту (Сигнали з всесвиту - 1) (на украинском языке) :: Бабула Владимир
Сотнi радiостанцiй i десятки тисяч радiолюбителiв намагались пiймати сигнали дирижабля. Нарештi надiйшло перше повiдомлення. Молодий росiйський радiолюбитель Шмiдт в одному з глухих закуткiв СРСР почув сигнали: "Iталiя, Нобiле, Франц-Йосиф, SOS, SOS, SOS". Радянський уряд одразу ж повiдомив уряд Iталiї i з свого боку негайно почав готувати рятувальну експедицiю. Звiстка про катастрофу схвилювала Амундсена. Вiн вмить забув про колишнi суперечки та образи i вирiшив допомогти Нобiле. Амундсен звернувся по телеграфу до Ельворта з проханням допомогти йому, але американський мiльйонер на цей раз не виявив бажання вiдкрити свiй гаманець. Зате допомiг французький уряд, який дав Амундсену лiтак "Латам". Ми почали поспiшно готуватись до вильоту. Двiчi ми вiдкладали старт через несприятливу погоду, а коли стало ясно, що на її покращання годi сподiватись, вирiшили рискнути. Ми з власного досвiду знали, як живеться без допомоги серед вiчної криги. Непривiтного, холодного дня вiсiмнадцятого червня тисяча дев'ятсот двадцять восьмого року ми стартували з Тромсе. На мене було покладено обов'язки спостерiгача. Керував лiтаком Жульбауд, чудесний пiлот. "Латам" був непоганий лiтак, i ми швидко просувались уперед. Узбережжя Норвегiї скоро зникло з поля зору. I все б добре, але ми незабаром зайшли в непроникну, суцiльну смугу туману, а радист Валетте доповiв, що радiостанцiя не працює. - Тодi - за компасом, увесь час на пiвнiч! - наказав Амундсен. Вiн сподiвався знайти Нобiле десь за Шпiцбергеном. Пiлот Жульбауд повiв лiтак усе вище й вище. Незабаром ми пiднялись над туманною завiсою. Невисоко з-над обрiю до нас посмiхнулось сонечко, розмальовуючи туман райдужними барвами. Всi зiтхнули з полегшенням - тепер летiти буде краще. - Ви вже не гнiваєтесь на Нобiле? - запитав я Амундсена. Вiн здивовано глянув на мене: - Хiба я на нього коли-небудь гнiвався?.. I взагалi йдеться не про Нобiле. Треба подумати про життя людей. Радист Валетте не витримав: - I про наше також! Не знаю, як повiвся б Нобiле, коли б ми опинилися на їхньому мiсцi! Я теж замислювався над цим питанням. Провокацiйнi вибрики Нобiле пiд час першої експедицiї замалим не коштували всiм життя. Так, незважаючи на те, що начальником був досвiдчений Амундсен, Нобiле втручався не в свою справу, повсякчас лiз до приладiв управлiння дирижаблем, двiчi навiть мало не висипав нас на кригу. А пiсля закiнчення експедицiї Нобiле поводився просто обурливо... Вiд спогадiв мене вiдiрвало повiдомлення Валетте. Радист нарештi вiдновив зв'язок i одержав зведення, що крига бiля острова Ведмежого ненадiйна. Мiсце нашого старту, Тромсе, було на маленькому острiвцi крайнього пiвнiчного узбережжя Норвегiї, майже на сiмдесятiй паралелi, а острiв Ведмежий ми мали пролетiти приблизно на пiвдорозi до Шпiцбергену. - Менi здається, вiтер односить нас на схiд, - сказав Амундсен. Я мовчки взяв секстант i спробував вимiряти висоту сонця, щоб визначити нашi координати. У лiтаку пiд час бовтанки, а тим бiльш у Заполяр'ї, де заломлення променiв дуже велике, такi вимiри не дають потрiбної точностi. Однак i при всьому цьому я переконався, що ми справдi пройдемо на схiд вiд острова Ведмежого. Вислухавши мої мiркування, Амундсен замислився. - Прошу, зв'яжiться з Шпiцбергеном. Але передавач знову вiдказав. - Це все через поспiх! - гнiвався радист Валетте. - Я не мав часу навiть оглянути радiостанцiю бiльш-менш уважно. Добре, хоч можемо приймати радiограми, бо iнакше ми були б зовсiм вiдрiзанi вiд свiту. Я несмiливо запропонував повернутись, щоб вiдремонтувати передавач в Тромсе або встановити новий,- на це ми втратили б щонайбiльше день. Однак Валетте рiшуче заявив, що зумiє знайти й усунути пошкодження самотужки. Я й досi шкодую, що не змiг тодi умовити своїх друзiв. Але тепер про це вже пiзно говорити. |
ИНТЕРЕСНОЕ О ЛИТЕРАТУРЕ
ТОП 20 КНИГ
ТОП 20 АВТОРОВ
| ||||||||||||
|