Гарри Поттер и келих вогню :: Ролінґ Джоан К.
Страница: 277 из 277 | |||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
КАТЕГОРИИ КНИГПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ О КНИГАХМихаил (19.04.2017 - 06:11:11) Антихрист666 (18.04.2017 - 21:05:58) Ладно, теперь поспешили вы... (18.04.2017 - 20:50:34) Роман (18.04.2017 - 18:12:26) АНДРЕЙ (18.04.2017 - 16:42:55) СЛУЧАЙНОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕПисать стихи гораздо проще 06.09.10 - 13:01 Хотите чтобы ваше произведение или ваш любимый стишок появились здесь? добавьте его! |
Решта подорожі минула доволі приємно. Гаррі волів би, щоб вона тривала ціле літо, щоб потяг ніколи не доїхав до Кінґс-Кросу... але ж він цього року відчув на власному досвіді, що час, на жаль, не сповільнюється, коли попереду чекає щось неприємне. Тож Гоґвортський експрес прибув на платформу дев'ять і три чверті надто швидко. Потяг наповнився галасом і метушнею, учні почали вивантажувати речі й виходити самі. Рон та Герміона, тягнучи свої валізи, перелізли через Мелфоя, Креба та Ґойла. Але Гаррі не поспішав. — Фред, Джордж! Почекайте! Близнюки озирнулися. Гаррі відчинив валізу і вийняв свій приз. — Беріть, — він тицьнув торбу Джорджеві в руки. — Що? — здивувався Фред. — Беріть, — твердо повторив Гаррі. — Мені не треба. — Ти здурів, — Джордж спробував віддати торбу назад. — Та ні, — заперечив Гаррі. — Забирайте і творіть свої винаходи. Це для крамниці жартів. — Він таки здурів, — майже з благоговінням вигукнув Фред. — Беріть, — твердо сказав Гаррі. — Якщо не візьмете, я його викину. Я не хочу й не потребую цього золота. А посміятися я не відмовлюся. Ми всі не проти посміятися. Мені здається, що сміх нам тепер потрібен як ніколи. — Гаррі, — слабким голосом промовив Джордж, зважуючи торбину в руках, — тут, напевно, з тисяча ґалеонів. — Так, — засміявся Гаррі. — Уявіть, скільки вийде канаркових заварних. Близнюки дивилися на нього широко розплющеними очима. — Тільки не кажіть мамі, де ви взяли... Хоч тепер вона може й перехотіти, щоб ви працювали в міністерстві... — Гаррі, — почав Фред, але той витяг чарівну паличку. — Слухайте, — рішуче сказав він, — або беріть, або я вас зачарую. Я вивчив багато нових заклять. Тільки зробіть мені одну послугу, добре? Купіть Ронові декілька різних мантій, і скажіть, що вони від вас. Перш ніж близнюки встигли щось сказати, Гаррі вийшов з купе, переступивши через Мелфоя, Креба та Ґойла, які й досі лежали на підлозі, вкриті не надто привабливими слідами заклять. Дядько Вернон чекав за бар'єром. Місіс Візлі стояла біля нього. Вона міцно обняла Гаррі й прошепотіла йому на вухо: — Думаю, Дамблдор дозволить тобі влітку приїхати до нас. Будь на зв'язку, Гаррі. — Бувай, Гаррі, — сказав Рон, плескаючи його по спині. — Па-па, Гаррі! — сказала Герміона і зробила те, чого не робила ще ні разу: поцілувала його в щоку. — Гаррі, дякуємо... — пробелькотів Джордж, поки Фред палко кивав, стоячи збоку. Гаррі підморгнув їм, повернувся до дядька Вернона й мовчки вийшов за ним з вокзалу. Поки що нема чого непокоїтися, сказав він сам собі, вмощуючись на задньому сидінні дурслівської машини. Як казав Геґрід: те, що має статися — станеться... І він з готовністю зустріне все, що на нього чекає попереду. |
ИНТЕРЕСНОЕ О ЛИТЕРАТУРЕ
ТОП 20 КНИГ
ТОП 20 АВТОРОВ
| ||||||||||||
|