Прометей закутий :: Есхіл
Страница: 2 из 12 | |||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
КАТЕГОРИИ КНИГПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ О КНИГАХМихаил (19.04.2017 - 06:11:11) Антихрист666 (18.04.2017 - 21:05:58) Ладно, теперь поспешили вы... (18.04.2017 - 20:50:34) Роман (18.04.2017 - 18:12:26) АНДРЕЙ (18.04.2017 - 16:42:55) СЛУЧАЙНОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕКогда только не встречали новый год на Руси: 13.05.10 - 05:18 Хотите чтобы ваше произведение или ваш любимый стишок появились здесь? добавьте его! |
Та ланцюгами й ребра обв'яжи йому. ГЕФЕСТ Я знаю й сам, що треба,- не наказуй-бо. ВЛАДА Наказувати буду, ще й покрикну я. Схилися вниз і в кільця гомілки закуй. ГЕФЕСТ 75] Готово! Це зробити - невелика річ. ВЛАДА Прикуй тепер і ноги процвяховані,- Суддю в цій справі матимеш суворого. ГЕФЕСТ Із постаттю твоєю схожа й мова ця. ВЛАДА Сам - будь ласкавий, а моєю гнівністю 80] І вдачею твердою не кори мене. ГЕФЕСТ Ходімо звідси,- тож увесь у путах він. ВЛАДА (до Прометея) Тепер зухвальствуй і кради богів дари Для тих недовгоденних! З тяжких мук твоїх Здолають, може, смертні увільнить тебе? 85] Даремно Прометея прозорливого Ім'я ти маєш - сам-бо потребуєш ти В недолі Прометея-визволителя. Гефест, Влада й Сила відходять . ПРОМЕТЕЙ (сам) Ефіре божественний! О джерела рік! О бистрокрилі вітри й незліченної 90] Морської хвилі гомін! Земле, мати всіх, І всевидющий сонця круг,- вас кличу я, Погляньте, що - сам бог - я від богів терплю! Подивіться, ганебне яке Мордування довгі тисячі літ 95] Терпітиму я! Безчесні які мені вигадав пута Блаженних богів новий володар. Ой горе! З теперішніх мук і майбутніх Я ридаю… Коли ж буде край Безбережному цьому стражданню? 100] Що мовлю я! Прийдешнє все виразно я Передбачаю завжди, й несподіваних Нещасть нема для мене,- отже, легко Повинен долю зносити присуджену: 105] То - нездоланна сила Неминучості. Та як мені мовчати й як повідати Про долю нещасливу! Дав-бо смертним я Почесний дар - за це мене й засуджено: В сухім стеблі сховавши, джерело вогню 110] Я переніс таємно, й людям сталося Воно на всі мистецтва їх навчителем. Оцей-бо злочин я тепер покутую, В кайданах лютих просто неба висячи. Чути шелест у повітрі. А! а! а! Наближається хор Океанід. ПРОМЕТЕЙ 115] Але що то за шелест і подих незримий? Чи то боги? чи смертні? чи інше то щось? Хто до бескетів цих на край світу прийшов Видивлятись на муки безмежні мої? Погляньте ж па в'язня, бездольного бога, 120] На отцевого ворога, всім божествам, Що входжають до Зевса в покої, Осоружного тим, що не в міру До смертних прихильності мав. Ой, шелест я знову чую пташиний, 125] І ефір навколо дзвенить Від помахів крил легковійних. Та страшить мене все, що надходить. На крилатій колісниці з'являється хор Океанід. Парод ВСТУПНИЙ ХОР Строфа 1 Ні, не жахайсь! Льотом легким Ніжну любов ми до оцих 130] Скель несемо,- ледве вдалось Нам прихилить хором благань Серце тверде батька богів, Нас проводжали буремні вітри… Брязкіт оков враз долетів До глибини наших печер, І, сором забувши святий, босоніж 135] Прилинули в повозі ми крилатім. ПРОМЕТЕЙ Ой леле, леле! О Тетії плодющої памолодь, дочки Океану-отця, що котить вали Довкола землі невсипущим потоком,- 140] На мене погляньте, дивіться усі, Як, кайданами скований, тут На ненавидній варті мушу стоять Над урвищем скелі стрімкої. ХОР Антистрофа 1 О Прометей! Хмарою жах 145] Нам оповив сповнені сліз Очі ясні - бачимо ми, Як на скелі в муках тяжких Сохне твоє в сором і глум Сталі міцної вповите тіло. Небом новий править стерник - 150] Силою Зевс право нове Завів на Олімпі, святі прадавні Закони злочинно зламавши нині. ПРОМЕТЕЙ О, коли б під землю він кинув мене, Під склепіння Аїда, що мертвих ховає, Аж у тартар безкрайній, і там 155] Закував жорстоко в кайдани залізні, Щоб ні бог, ні смертний, ніхто не радів Із муки моєї! А тепер - бездольний, забава вітрів, Ворогам страждаю на втіху. ХОР Строфа 2 Та хто з богів, немилосердний, 160] Із тебе глумував би тут? Недолею твоєю хто Не вболіватиме, крім Зевса? Завжди лютий, Незламний волею, це ж він владі приборкав своїй Весь Уранів рід. |
ИНТЕРЕСНОЕ О ЛИТЕРАТУРЕ
ТОП 20 КНИГ
ТОП 20 АВТОРОВ
| ||||||||||||
|