Пригоди барона Мюнхаузена :: Распе Рудольф Эрих
Страница: 2 из 4 | |||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
КАТЕГОРИИ КНИГПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ О КНИГАХМихаил (19.04.2017 - 06:11:11) Антихрист666 (18.04.2017 - 21:05:58) Ладно, теперь поспешили вы... (18.04.2017 - 20:50:34) Роман (18.04.2017 - 18:12:26) АНДРЕЙ (18.04.2017 - 16:42:55) СЛУЧАЙНОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕУ женщин возраст - вот болной вопрос и лучше жить его не задавая, а пятилетняя дочурка говорит всерьёз: "скажи мне, мама, я же молодая?" 01.09.10 - 16:24 Хотите чтобы ваше произведение или ваш любимый стишок появились здесь? добавьте его! |
Але, на щастя, вовк не звернув на мене ніякої уваги. Він перескочив через сани – просто у мене над головою – і накинувся на мого бідолашного коня. В одну мить задня частина мого коня щезла в неситій вовчій пащі. Передня частина з болю й жаху все бігла вперед. Вовк в'їдався в мого коня все глибше й глибше. Коли я прийшов до тями, то вхопив батіг і, не гаючи й хвилини, заходився шмагати ним ненажерливого звіра. Він завив і рвонувся вперед. Передня частина коня, якої ще не з'їв вовк, випала з упряжі в сніг, і вовк опинився на його місці – в голоблях і кінській збруї! Вирватися з цієї збруї вовк не міг: він був запряжений, як кінь. Я шмагав і шмагав його що було сили. Він летів уперед, тягнучи за собою мої сани. Ми мчали так швидко, що вже за дві-три години в'їхали чвалом у Петербург. Здивовані петербуржці юрбами бігли дивитись на героя, що замість коня запріг у сани страшного вовка. ІСКРИ З ОЧЕЙ У Петербурзі мені велося добре. Я часто ходив на полювання, і тепер залюбки згадую ті веселі часи, коли зі мною мало не щодня траплялося стільки дивовижних пригод. Одна пригода була дуже кумедна. Річ у тім, що з вікна моєї спальні було видно великий став, де водилося дуже багато усякої дичини. Якось уранці, підійшовши до вікна, я вгледів на ставу диких качок. Миттю вхопив я рушницю і стрімголов вибіг із будинку. Але зопалу, збігаючи по східцях, я вдарився головою об двері, та так, що з очей мені посипалися іскри. Це не спинило мене. Я побіг далі. Ось, нарешті, й ставок. Цілюся в найситішу качку, хочу вистрелити – і, на превеликий жах, помічаю, що в рушниці нема кременя. А без кременя неможливо стріляти. Побігти додому по кремінь? Але ж качки можуть полетіти. Я сумно опустив рушницю, проклинаючи свою долю, аж раптом мені блиснула щаслива думка. Що сили мав ударив я себе кулаком у праве око. Із ока, звичайно, так і сипонули іскри, і порох одразу спалахнув. Так! Порох спалахнув, рушниця вистрелила, і я одним пострілом убив десять чудових качок. Раджу й вам: щоразу, як надумаєте розвести вогонь, добувайте іскри зі свого правого ока. ДИВОВИЖНЕ ПОЛЮВАННЯ А втім, зі мною бували й кумедніші випадки. Якось я пробув на полюванні цілий день і надвечір натрапив у глухому лісі на чимале озеро, яке аж кишіло дикими качками. Зроду-віку не бачив я такої сили качок! На жаль, у мене не лишилося жодної кулі. А я саме того вечора чекав у гості велику компанію приятелів, і мені хотілося почастувати їх дичиною. Я взагалі людина гостинна й щедра. Мої обіди і вечері славилися на весь Петербург. Як мені вертатися додому без качок? Довго я стояв вагаючись і раптом згадав собі, що в мене в мисливській торбі лишився шматочок сала. Ура! Це сало буде чудовою принадою! Дістаю його з торби, швидко прив'язую до довгого тонкого мотузка і кидаю у воду. Качки, побачивши ласеньке, враз підпливають до сала. Одна з них пожадливо його ковтає. Але сало слизьке і, швидко пройшовши крізь качку, вискакує в неї позаду! Отож качка опиняється в мене на мотузочку. Тоді до сала підпливає друга качка, і з нею діється те саме. Качка за качкою ковтають сало і нанизуються на мій мотузок, немов на нитку. Не минає й десяти хвилин, а вже всі як є качки нанизані на нього, мов намисто. Можете собі уявити, як весело було мені дивитися на таку багату здобич! Мені лишилось тільки витягти нанизаних качок і віднести до свого кухаря на кухню. Ото буде бенкет для моїх друзів! Але нести цілий табун качок виявилось не так-то легко. Я ступив кілька кроків і страх утомився. Коли – уявіть собі мій подив! – качки знялися в повітря й підняли мене до хмар. Інший на моєму місці розгубився б, але я людина хоробра й винахідлива. |
ИНТЕРЕСНОЕ О ЛИТЕРАТУРЕ
ТОП 20 КНИГ
ТОП 20 АВТОРОВ
| ||||||||||||
|