Тим Талер, або Проданий смих (на украинском языке) :: Крюс Джеймс
Страница: 86 из 89 | |||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
КАТЕГОРИИ КНИГПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ О КНИГАХМихаил (19.04.2017 - 06:11:11) Антихрист666 (18.04.2017 - 21:05:58) Ладно, теперь поспешили вы... (18.04.2017 - 20:50:34) Роман (18.04.2017 - 18:12:26) АНДРЕЙ (18.04.2017 - 16:42:55) СЛУЧАЙНОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕВ последний раз 13.05.10 - 05:18 Хотите чтобы ваше произведение или ваш любимый стишок появились здесь? добавьте его! |
Поделись ссылкой Тим Талер, або Проданий смих (на украинском языке) :: Крюс Джеймс
- Пане бароне, вам же не можна так! - Дайте менi двi хвилини поговорити з цим юнаком, а тодi вiдвезете назад у лiкарню. - Як хочете, але в такому разi я нi за що не вiдповiдаю, пане бароне! Шофер пiднявсь на кiлька схiдцiв вище й став там. А внизу при пiднiжжi сходiв стояли Джоннi, Крешимир та пан Рiкерт - мовчазна Тiмова охорона. - Можна на хвилину спертись на вас, пане Талер? - Будь ласка, бароне! Я тепер при силi! - Тiм тихенько засмiявся. Троч зiперся на юнакове плече. - Ваша спадщина, пане Талер... - Я зрiкаюся її, бароне! Троч отетерiв, але тiльки на одну мить. - Розумно робите, - сказав вiн. - Це спрощує все дiло. А маючи пароплавство, ви зможете жити бiльш-менш у достатку. - Пароплавство, бароне, я подарую своїм друзям. Троч з подиву так вирячив очi, що те видно було навiть крiзь темнi окуляри. - Але ж тодi наша угода не дала вам нiякої користi, пане Талере. Ви тепер такий самий бiдний, як були спочатку! Не маєте нiчого, крiм прогорiлого лялькового театру! Тiм засмiявся вже голоснiше. - Ваша правда, бароне. Я мушу все починати спочатку. Але те, що я маю тепер, за останнi роки стало для мене цiннiше, нiж будь-якi акцiї в свiтi. - Що ж це таке? Замiсть вiдповiдi Тiм просто засмiявся на весь голос. Барон вiдчув, як пiд його рукою трясеться вiд смiху хлопцеве плече. I почув у тому смiховi зовсiм новi нотки, густiшi, мужнiшi, нiби акомпанемент до давнього смiху-дзвiночка. Троч вiдвернувся й махнув рукою своєму шоферовi. Той квапливо збiг униз, пiдхопив барона пiд руку й повiв нагору. Тiм гукнув: - Видужуйте, бароне! Щоб були знову цiлий-здоровий! I спасибi вам за всю науку! Троч не оглянувся. Шофер почув, як вiн буркнув: - Еге, цiлий! Як же я буду цiлий без цього! Тiм дивився вслiд бароновi, аж поки того поглинула темрява. Тiмовi друзi теж пiднялися до нього й проводжали Троча поглядами. Джоннi прогув: - Такий багатющий, а щастя чортма! За хвилинку й вони побрались нагору. Попереду, на набережнiй, загурчав, заводячись, мотор, рушила з мiсця машина, i гудiння мотора стихло вдалинi. Скоро вони вийшли на набережну. Навпроти стояло темною тiнню таксi родича Джоннi. - Їдьте до мого гаража, Джоннi, - сказав пан Рiкерт, - Ми пройдемося пiшки. - А хiба ви й досi живете в тiй бiлiй вiллi, пане Рiкерт? Барон же казав менi, що ви тепер працюєте вантажником. - Так воно й є, Тiме. Завтра я тобi все розкажу. Ти ж не вiдмовишся погостювати в мене? - Ну, що ви, пане Рiкерт! Я ж iще повинен вашiй матусi показати, що вже вмiю смiятися. Чи, може... - Тiм вiдвернув обличчя. - Може, вона вже... - Нi, нi, Тiме! Жива й здорова! Ходiмо! Над дверима до вiлли свiтилася лампочка. Бiлi дверi з круглим балконом над ними та з двома свiтлими кам'яними левами обабiч них нагадували острiв у океанi темряви, привiтний, гостинний берег пiсля довгих блукань у бурхливому морi. Тiмовi здушило горло, коли вiн пiдiйшов до лагiдних левiв. А коли вiдчинилися дверi й вийшла, спираючись на палицю, старенька панi Рiкерт, повненька, круглявенька, з бiлими як снiг кучериками, хлопець насилу стримався, щоб не розревтись та не кинутись їй на шию. Спинившись перед нею, вiн пробелькотiв, смiючись i плачучи воднораз: "Ну, що ви тепер скажете, панi Рiкерт?" Але нiхто тих слiв не зрозумiв, та й не намагався зрозумiти, бо командування вже перебрала до своїх рук старенька господиня. Вона спитала: - Все гаразд, Крiшане? А коли син її кивнув головою, полегшено перевела дух i сказала: - Так це ж треба вiдсвяткувати, дiтки! Але хлопець хай лягає спати. Бо вiн зовсiм не при собi. Як звелiла панi Рiкерт, так i сталося: Тiмовi довелось хоч-не-хоч лягти в лiжко, i виявилося, що так воно й краще, бо вiн майже зразу заснув, як каменюка. Другого дня старенька влаштувала так, щоб бути вдома самiй, коли прокинеться Тiм. Зробити це було неважко, бо хлопець прокинувся аж пополуднi. |
ИНТЕРЕСНОЕ О ЛИТЕРАТУРЕ
ТОП 20 КНИГ
ТОП 20 АВТОРОВ
| ||||||||||||
|