Давня казка :: Українка Леся
Страница: 5 из 6 | |||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
КАТЕГОРИИ КНИГПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ О КНИГАХМихаил (19.04.2017 - 06:11:11) Антихрист666 (18.04.2017 - 21:05:58) Ладно, теперь поспешили вы... (18.04.2017 - 20:50:34) Роман (18.04.2017 - 18:12:26) АНДРЕЙ (18.04.2017 - 16:42:55) СЛУЧАЙНОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕЭто, верно, обман? 01.07.10 - 06:15 Хотите чтобы ваше произведение или ваш любимый стишок появились здесь? добавьте его! |
»
IV Кажуть, весь поміст у пеклі З добрих замірів зложився! Для пекельного помосту І Бертольдо потрудився... Вже давно Бертольд вернувся Із далекої чужини, Знов зажив життям веселим Біля милої дружини. Знов у нього в пишнім замку Почалося вічне свято, — О, тепер було у нього Срібла, золота багато! Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку, Ще король йому в подяку Надгороду дав велику. Сила статків та маєтків! Вже Бертольдо граф заможний! Він живе в свойому графстві, Наче сам король вельможний. Та околиця, де жив він, Вся була йому віддана, Люд увесь в тім краю мусив Узнавать його за пана. Тож спочатку того щастя Справді був Бертольдо гідний: Правий суд чинив у панстві, До підданих був лагідний. Але то було не довго, Він дедалі в смак ввіходив І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив. Що ж, напитки, та наїдки, Та убрання прехороші, Та забави, та турніри, А на все ж то треба гроші! Та й по всіх далеких війнах Граф привчився до грабунку, А тепер в своїй країні Він шукав у тім рятунку. Почалися нескінченні Мита, панщина, податки, Граф поставив по дорогах Скрізь застави та рогатки. Трудно навіть розказати, Що за лихо стало в краю,- Люди мучились, як в пеклі, Пан втішався, як у раю. Пан гуляв у себе в замку,- У ярмі стогнали люде, І здавалось, що довіку Все така неволя буде. Розливався людський стогін Всюди хвилею сумною, І в серденьку у поета Озивався він луною... Ось одного разу чує Граф лихі, тривожні вісті: Донесла йому сторожа, Що не все спокійно в місті; Що співці тю місті ходять І піснями люд морочать, Все про рівність і про волю У піснях своїх торочать. Вже й по тюрмах їх саджають, Та ніщо не помагає, — Їх пісні ідуть по людях, Всяк пісні ті переймає. «Ну, — гукнув Бертольд, — то байка! Я візьму співців тих в руки!» Раптом чує — десь близенько Залунали пісні гуки: «В мужика землянка вогка, В пана хата на помості; Що ж, недарма люди кажуть, Що в панів біліші кості! У мужички руки чорні, В пані рученька тендітна; Що ж, недарма люди кажуть, Що в панів і кров блакитна! Мужики цікаві стали, Чи ті кості білі всюди, Чи блакитна кров поллється, Як пробити пану груди?» «Що се, що? — кричить Бертольдо. Гей, ловіть співця, в'яжіте! У тюрму його, в кайдани! Та скоріш, скоріш біжіте!» Коли се з-за мурів замку Обізвався голос долі: «Гей, біжіте, панські слуги, Та спіймайте вітра в полі! Не турбуйся ти даремне, Все одно, вельможний пане, Вловиш нас сьогодні десять, Завтра двадцять знов настане! Нас таки чимале військо, Маєм свого отамана, Він у нас одважний лицар, Врешті, він знайомий пана...» Мов крізь землю провалився Той співець, утік од лиха. А Бертольд сидів і думав, Далі так промовив стиха: «Маєм свого отамана! — Ось де корінь цілій справі! Ну, та я тепера хутко Положу кінець забаві!» Тут він двох щонайвірніших Слуг до себе прикликає І до нашого поета У хатину посилає: «Ви скажіть йому від мене, Що я досі пам'ятаю, Як пісні його втішали Нас колись в чужому краю. Власне я тепер бажаю Дать йому за них заплату: Я поетові дарую В себе в замку гарну хату. Я його талан співацький Так високо поважаю, Що співцем своїм придворним Я зробить його бажаю. Ви скажіть, що він у мене Буде жити в шані, в славі, Тільки, звісно, хай забуде Різні вигадки лукаві». Слуги зараз подалися До убогої оселі, Принесли вони поету Ті запросини веселі. Усміхаючись, він слухав Те запрошення знаднеє, А коли вони скінчили, Так промовив їм на сеє: «Ви скажіте свому пану, Що заплати не бажаю, Бо коли я що дарую, То назад не одбираю. Хай він сам те пригадає, Що то ж я йому дав злото, Хоч тепер об тім жалкую, Краще б кинув у болото! Ви скажіть, що я не хочу Слави з рук його приймати, Бо лихую тільки славу Тії руки можуть дати. |
ИНТЕРЕСНОЕ О ЛИТЕРАТУРЕ
ТОП 20 КНИГ
ТОП 20 АВТОРОВ
| ||||||||||||
|