Иван Вишенський :: Франко Іван Якович
Страница: 6 из 8 | |||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
КАТЕГОРИИ КНИГПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ О КНИГАХМихаил (19.04.2017 - 06:11:11) Антихрист666 (18.04.2017 - 21:05:58) Ладно, теперь поспешили вы... (18.04.2017 - 20:50:34) Роман (18.04.2017 - 18:12:26) АНДРЕЙ (18.04.2017 - 16:42:55) СЛУЧАЙНОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕЗавален снегом мой балкон, 13.05.10 - 05:18 Хотите чтобы ваше произведение или ваш любимый стишок появились здесь? добавьте его! |
«Старцю чесному Івану, що в Афонській самотині шлях важкий, тісний верстає, шлях, показаний Христом, православні з України, зібрані у місті Луцьку ііа братерськую пораду, шлють благанкя і привіт. Богу дякуєм святому, він про нас не забуває і важкії нам спокуси шле для нашого добра. Що важкі його удари нас кують, мов те залізо, з жужелиці, очищають і гартують, наче сталь. Богу дякуєм святому й молитвам тих богомольців, що тягар хреста на плечі за братів своїх беруть. Ласкою його святою й молитвами богомольців стоїмо ще твердо в вірі і не тратимо надій. Б'ють на нас і явно, й тайно вороги непримиримі, напасті, і брехві, й зрада нас підкопують і рвуть. Відреклись нас сильні світу - і князі, і воєводи,- кинули Христова стадо, [за мамоною біжать. Наші пастирі духовні поробилися вовками, шарпають Христове стаде] і отруту в душі ллють. Мов голодний лев пусїииі, так ричить у нашій горі голос лютої наруги: «Де ваш бог? Де ваша міць?» Тим-то ми, маленький човпик серед хвиль отих бурхливих, з молитвами і сльозами раду радити зійшлись. Тямлячи сдова Христові: царство боже - труд великий, і трудівники одпі лиш завойовують його,- тямлячи твою науку, що, як пастирі нас зрадять, треба нам, самому стаду, про свое спасіння дбать,- обмірковували разом, як би нам від сеї бурі хоч малесевьким оплотом церков божу захистить. І прирадили азбрати в «даю огяшие всі сиди, щоб велике, спільне діло поспівало і росло. І отеє шдемо до тебе, чесднй батьку наш Іване, своїх братчиків з благанням і будь ти вашим стерником. Поверни ти на Вкраїну, зігрівай вас своїм словом, будь між нами, мов та аатра у кошарі пастухів. Ватра, що холодних гріє, дає світло серед ночі і лякає злу звірюку, душі радує живі. Будь ти вам духовим батьком, будь нам прикладом високим, будь молитвою душ наших, нашим гаслом бойовим. Поміркуй: тяжку негоди насаждають в душах злобу, ненастаннії наруги, замуровують уста. Поміркуй: неправда й кривда, як та хижая вовчиця у своїм гнізді смердючім, родить хижих вовченят. Поміркуй: лукавство й зради убивають правдомовність, а в кого затруте серце, той отрутою й плює. Батьку, батьку! Люте горе вже калічить наші душі; вовченята, хоч беззубі, вже повзають серед нас! Батьку, батьку! Від ударів гнуться наші чола й спини, і отрутою страшною накипає нам душа! Покажися тут між нами, як старий борець незламний! Один вид твій нас, похилих, напростув, покріпить. Слухай, рідна Україна, стара мати-жалібниця, голосом плачливим кличе свое любеє дитя. Время йде на неї люте, перехресная дорога перед нею - хто покаже, яким шляхом їй іти? Не згордуй же сим благанням! Поспішай спасати матір! Може, голос твій і ум твій все поверне на добро». А на верхнім боці карти припис був: «Післанці руські ждуть на відповідь до завтра, завтра будуть на скалі». XI По печері ходить старець, хрест до груді притискає, молитви тихенько шепче і не думає про лист. «Хрест - моє добро єдине, хрест - одна моя надія, хрест - одно моє страждання, одинока вітчина. Все, що понад ним,- омана і чортячая спокуса; лиш один тут шлях правдивий і спасенний - шлях хреста. Що сей лист і що сей голос? До кого? До старця Йвана. Старця Йвана вже немає, він умер, умер для всіх. Що мені до України? Хай рятується, як знає, - а мені коли б самому дотиснуться до Христа. Адже я слабий і грішний! Я не світоч, не месія, Їх від згуби не відкуплю, сам із ними пропаду. Ні, не зраджу свого бога, не зламаю заповіту і ярмо хреста отсього до могили донесу. Близько вже. Мабуть, для того б'є на мене вял остатній і остатня часть дороги так болюща і важка. Вже недовго. |
ИНТЕРЕСНОЕ О ЛИТЕРАТУРЕ
ТОП 20 КНИГ
ТОП 20 АВТОРОВ
| ||||||||||||
|