Прометей закутий   ::   Есхіл

Хай же ринуть на мене вогню

Дволезого кучері, неба ефір

Хай від грому, від натиску буйних вітрів

1045]

Розірветься на частки: землю важку

Аж до самих основ, до коріння її,

Переможний хай похитне буревій;

В шумуванні шаленім хвилі морські

Хай сплетуться з шляхами небесних світил.

1050]

В вировому коловертні долі нехай

Закинуть в Тартару чорну глибінь

Моє знесилене тіло - на смерть

Ніколи мене не вбити!

ГЕРМЕС

Такі розмови, такий рішенець

1055]

Лише від безумця можна почути!

Та й чи довго йому збожеволіти в цій

Недолі й шаленість послабити чим?

(До Океанід).

Але ви, що стражденним горем його

Вболіваєте тужно,- швидше біжіть

1060]

Якнайдалі від цих непривітних місць.

Щоб розум ясний не змутило вам

Неослабне грому рикання.

ХОР

Говори щось інше, такої порадь,

Щоб послухали ми, не до мислі-бо нам

1065]

Своє ти промовив нестерпне слово.

На негідний учинок підбурюєш нащо?

Ми готові все перетерпіти з ним,

А до зрадників вчились ненависті ми,

І з пороків усіх

1070]

Для нас найогидніша зрада.

ГЕРМЕС

Отож пам'ятайте, вам мовив я все

Наперед,- як надійде нещастя, тоді

Вже на долю не ремствуйте і не кажіть,

Що вас кинув в біду несподівану Зевс.

1075]

Ні, не він, а самі себе губите ви.

Бо, знаючи все, не нагло, як стій,

Не таємним опинитесь відступом ви

В невихідних тенетах Ати-біди,-

Заплутає вас недоумство.

ПРОМЕТЕЙ

1080]

де в розмовах нікчемних, а справді земля

Захиталась, і грому лупи глухі

Вже ревуть недалеко, грізних блискавиць

Вже спалахують завитні полум'яні,

1085]

І куряву вихри крутять, женуть.

Супротивні вітри летять звідусіль

В незрименному герці,- заколот, бій,

Вітрове повстання! В страшній боротьбі

Все змішалось - повітря і хвилі морські!

1090]

Всю цю бурю наслав розлючений Зевс,

Щоб мене вжахнути.

О пречесна мати моя, о ефіре,

Що світлом усіх обіймаєш, поглянь -

Я страждаю безвинно.

При громі й блискавицях скеля з Прометеєм провалюється в безодню.