Альфонс Циттербаке (на украинском языке)   ::   Гольц-Баумерт Герхард

-- О! Панi Цвой? Добрий вечiр! О! То з вами ще й приємний хлопчина?

Панi Цвой зовсiм знiяковiла i сказала:

-- Вiн мене врятував, коли перекинувся мiй човен.

-- Браво, хлопче, -- похвалив мене iнспектор Шмiдтке. -- А тепер, будь ласка, ваше посвiдчення.

-- Любий пане Пiмiдтке, -- жалiбно сказала панi Цвой. -- Я його загубила, коли перекинувся човен.

Та iнспектор Шмiдтке був невблаганний:

-- Це не допоможе. Три марки штрафу.

-- У мене ж i грошей нема з собою!

-- Тодi я повинен заявити у Спiлку рибалок, -- сказав iнспектор Шмiдтке. -- А тепер сiдайте у мiй човен. Уже вечiр, а ввечерi нiхто не вудить.

Я зрадiв, що менi бiльше не треба розповiдати. Але панi Цвой ще завдала менi прикрощiв. Ми сидiли в човнi позад iнспектора Шмiдтке, i я їй шепнув:

-- Я знаю, де стоять вершi. Дозвольте, я завтра принесу вам лина. Це буде наша помста.

-- Хлопче, -- сердито вiдказала панi Цвой, -- так не годиться. Невже ти збираєшся красти? Я в тобi розчарувалась.

Так гарно почався день, i так я добре тренувався, а от увечерi знову прикрощi. До того ж я це тiльки так сказав, щоб розважити панi Цвой. Насправдi ж я навiть не знаю, де стоять тi вершi.

Ну, гаразд, краще помовчу. Бо хто його знає, що зробить панi Цвой iз тим, що я їй нарозповiдав.