Библийни пригоди на неби i на земли (на украинском языке)   ::   Ячейкин Юрий

А якщо розрiзати зелену кулю, то вона чомусь всерединi яскраво-червона. Мiсцевi грiшники купують цi устiвнi кулi (i жовтi, i зеленi), рiжуть ух на скибки i привселюдно ними запихаються, аж слина та сiк з ротiв тече. Кажуть, смачно. Не знаю - не пробував. Пришлiть грошi попробую.

I ще тут у крамницях продають пляшки, на яких зiрки намальованi. Найменша кiлькiсть зiрок - три. Чим бiльше зiрок, тим пляшка дорожча. Мене аж нуртус: а що воно таке? Мiсцевi грiшники купують цей зоряний напiй i кажуть, що вiдчувають вiд нього небесне блаженство. Не знаю - не пробував. Пришлiть грошi - попробую. А ще тут на березi рiки Тiгр с так званий пляж, а точнiше - звалище оголеноу людськоу плотi. I на тому пляжi винiжують своу принади мiсцевi грiшницi (геть усi - босi i, можна смiливо казати, голi). Кажуть, дуже апетитнi. Не знаю - не пробував. Пришлiть придатнi на це дiло пiдйомнi - попробую.

Ще раз уклiнно нагадую: тiльки грунтовне вивчення життя дасть менi реальну змогу з успiхом впливати на оточення.

Ваш смиренний слуга, раб божий

пророк Iона".

Тiсу ж ночi отримав термiнову блискавку:

"Вельмишановний отче Iоно!

Масмо велику присмнiсть нагадати: Вам уже твердо обiцяю дати казанком (баняком) по мордi. Однак ми й досi вважасмо, що Вашi домагання дещо передчаснi.

Приймiть найкращi нашi побажання.

Херувим (пiдпис нерозбiрливий)".

Ну, от - масш!

Та чого дивуватись?

Так нас i в пророчiй школi навчали: бог i слуги його все беруть, та назад не вiддають.

26. УСЕ - БОЖЕ, ТIЛЬКИ ГРIХИ НАШI

"Немас такого злочину, якого не вчинила б людина на догоду боговi i заради вмилостивлення небесного владики".

Поль ГОЛЬБАХ.

Менi лишалося одне - почати пророкувати.

Чим швидше я позбудуся Нiневiу, тим швидше матиму нове, бiльш пристойне призначення.

Та от бiда - сам процес пророкування мене анiтрохи не надихав, не викликав i найменшого ентузiазму. Гнiтили спогади з дуже недавнього минулого. Звiсно, за борт мене тут не кинуть, бо нема вiдповiдних природних умов: рiчка - не море. Але мiсцевi лиходiу цiлком можуть вдатися до привселюдного побиття камiнням. Або чемно запросити:

- Просимо пана пророка до гiлляки!..

До того ж провiщати кiнець мiста доводилося всупереч настановам iнструкцiу. У Нiневiу давно вже не лютувала холера, не косила людей чума, i нiхто з грiшникiв не голодував. Один я пестився. Я так схуднув, що в моу штани влiзло б два Iони. Сили моу так пiдупали, що ух ледве вистачило на те, щоб видряпатися на бочку посеред базару.

Я глянув довкола, i з очей моух мимоволi покотилися гiркi сльози. Бо я побачив: скрiзь грiшники обжираються запашними баранячими шашликами, запивають соковитi шматури м'яса прохолодними напоями, хрумтять редискою, молодим часничком, огiрками та помiдорами, з хрускотом встромляють гострi леза в смугастi боки кавунiв.

А над базаром лунас спокуслива реклама:

- Кому моркви? Кому бурячкiв на борщ?

- Бублик - за п'ятак, дiрка - за так!

- Iдеш до куми, коли нема кума, купи у мене рахат-лукуму!

Я проковтнув сухий клубок, що захряс у мене в горлi, i вiдчайдушне возопiяв:

- Грiшники та грiшницi! Ще сорок днiв, i Нiневiю буде зруйновано!

Мертва тиша впала на гомiнкий за хвилину перед тим базар. Усi очi втупились в мене. Навiть удаванi слiпi, що завжди по риночках побираються, повернули до мене голови i розплющили повiки. У повiтрi запахло грозою.

"Зараз вiзьмуться за каменюки", - подумав я.

- Люди! - намагаючись врятувати свою плоть вiд катування, заголосив я. - Iстинно кажу: через сорок днiв бути тут пусту! - я проковтнув солонi сльози. - Я про кiнець мiста точно знаю! Ось, дивiться, у мене до вас командировочне посвiдчення, видане богом-батьком, пiдписане богом-сином i засвiдчене богом-духом святим! Термiн вiдрядження - тридцять дев'ять дiб. Бо на сороковий день вогонь небесний впаде на вашi голови! Торох-торорох!..

Усi завмерли.