Дивовижни пригоди капитана мижзоряного плавання Небрехи (на украинском языке) :: Ячейкин Юрий
Страница: 51 из 51 | |||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
КАТЕГОРИИ КНИГПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ О КНИГАХМихаил (19.04.2017 - 06:11:11) Антихрист666 (18.04.2017 - 21:05:58) Ладно, теперь поспешили вы... (18.04.2017 - 20:50:34) Роман (18.04.2017 - 18:12:26) АНДРЕЙ (18.04.2017 - 16:42:55) СЛУЧАЙНОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕУ женщин возраст - вот болной вопрос и лучше жить его не задавая, а пятилетняя дочурка говорит всерьёз: "скажи мне, мама, я же молодая?" 01.09.10 - 16:24 Хотите чтобы ваше произведение или ваш любимый стишок появились здесь? добавьте его! |
Поделись ссылкой Дивовижни пригоди капитана мижзоряного плавання Небрехи (на украинском языке) :: Ячейкин Юрий
Хижо свiтячи окулярами, вiн почав iнтерв'ю: - Не крийтеся вiд мене, капiтане! - Та я й не криюся, - заспокоював його я. - Ви бували на планетi Луза? Я боявся за свого гудзика i тому не заперечував : - Атож, - кажу, - бував. - I бачили зелене поле? - невгавав вiн. - Авжеж, бачив. - I кущi, на яких достигають бiльярднi кулi? - Еге ж. - А як тубiльцi збирають врожай? - Ходять i збивають кулi киями! - О! - простогнав Iнтелiгатор, вражений мосю залiзною логiкою, i необережно випустив з рук гудзика. - Генiально! Я напишу ще одну дисертацiю! - кричав менi вслiд. Але до порятунку було ще далеко. Ледь я звiльнився вiд Iнтелiгатора, як мене полонили два спiвавтори, ух теж цiкавила тасмниця кулi. - Ви були на планетi Вiл-Ярд? - ,гарячково запитали вони. - Був, - не сперечався я, озираючись на всi боки. - .А це правда, що кулi там - живi iстоти? - Факт! - кажу. - I прудкi вони, як ртуть! - А як же ви впiймали уу, коли кульгасте на протезi? - Загнав у коробку дуплетом! Та куля вже сидiла менi в печiнках. Я бачив, що коли так буде й далi, то класичне небрехознавство перетвориться на схоластичне кулезнавство. Треба будь-що добути кулю i покласти уу вдома серед моух сувенiрiв. Щоб першому-лiпшому дилетантовi було зрозумiло, звiдки вона взялася. Ну, випручнувся я з брану небрехознавцiв i подався до мого колишнього штурмана. - Азимуте, - кажу, - чи не час менi повертатися у свiй час? Подивився вiн на годинник i важко зiтхнув : - Час... Поки Азимут заправляв машину часу секундами, хвилинами i годинами, вантажив уу тижнями, мiсяцями i роками, я пiшов у магазин спорттоварiв i придбав одну бiльярдну кулю, точний дублiкат музейноу. А коли, готуючись помандрувати у свiй час, знову переодягнувся в тигрову шкуру, я (хай уже вибачить менi директор музею!) нишком замiнив музейну кулю на щойно куплену. Тепер небрехознавцям доведеться боронити новi дисертацiу! I все ж при однiй думцi досi стас моторошно: а що, коли питання ще бiльше заплутасться? Адже тепер, замiсть одноу кулi, в майбутньому може виявитися двi! Тодi й гурт небрехознавцiв подвоуться! Капiтан Небреха замовк, витрусив з люльки на чорну долоню попiл i, хитро примружившись, докинув: - А втiм, ще побачимо. Ви чоловiк молодий i, безумовно, дочекастеся майбутнього навiть без машини часу. I коли Азимут складе iспити на атестат зрiлостi i його запросять директором до мого музею, неодмiнно приходьте на вiдкриття. Передавайте Азимутовi привiт i чекайте мене. Ми з вами ще зустрiнемося! |
ИНТЕРЕСНОЕ О ЛИТЕРАТУРЕ
ТОП 20 КНИГ
ТОП 20 АВТОРОВ
| ||||||||||||
|