Слидство веде прокуратор (на украинском языке) :: Ячейкин Юрий
Страница: 2 из 21 | |||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
КАТЕГОРИИ КНИГПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ О КНИГАХМихаил (19.04.2017 - 06:11:11) Антихрист666 (18.04.2017 - 21:05:58) Ладно, теперь поспешили вы... (18.04.2017 - 20:50:34) Роман (18.04.2017 - 18:12:26) АНДРЕЙ (18.04.2017 - 16:42:55) СЛУЧАЙНОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕкогда мне выдали билет из врат небесных,напутствуя: -ну что ж,иди - живи... багаж мой был:следы от бывших крыльев, и свежий шрам посеянной души. и не было проклятий или гнева - к чему роптать на собственных детей... и мой исход,конечно,не был первым- за горьким опытом пожить среди людей... и Ты,спасибо,отпустил - но не оставил.... >> 28.08.10 - 20:45 Хотите чтобы ваше произведение или ваш любимый стишок появились здесь? добавьте его! |
Тодi вiн запитав навпростець: - Що трапилося? - Якась злодiйська зграя вчинила напад i пограбувала храмових мiняйл! одним духом виклала вона. - Ти сама бачила? - сухо запитав Пiлат. - Я була у храмi! - знову пiдкреслила Клавдiя Прокула з чисто римською гiднiстю. - Що ж, розповiдай - я слухаю. Оповiдь уу була короткою. Спочатку нiчого не вiщувало, що готусться напад. Людей на галереях, де розташованi крамнички, було доволi, але нiхто не привертав до себе уваги. Усе почалося зi сварки. Якийсь молодик, що прийшов мiняти драхми на дiнари, засперечався з мiняйлом, буцiм той дас йому монети з обрiзаним обiдком. А мiняйло тому молодиковi з погрозою: "Лiпше помовч - я знаю тебе!" "Можливо, - каже молодик. - Але я, хоч i не знаю тебе, можу з певнiстю сказати: ти - злодiй i шахрай!" "Варта!" - одразу загорлав мiняйло. Ось тут i почалося. Молодик вмить перекинув на шахрая стiл i вхопив шкiрянi торбини з грiшми. В кожну руку - по торбинi. Це стало наче сигналом. Кiлька мiцноу будови чоловiкiв, що досi поводили себе сумирно, нараз повитягали кинджали i кинулися до iнших мiняйл - з найповажнiших. На кам'янiй пiдлозi застрибали золотi монети. Люди жадiбно кинулися ух пiдбирати. А вже тупотiла храмова варта. Грабiжники зникли. А в прохiд, яким бiгла варта, полетiли лави i столи. Зчинилася бiйка. - Усе сталося так швидко, - завершила оповiдь Клавдiя Прокула, - що я й незчулася, куди i як зникла моя власна торбинка... Вона безжурно засмiялася. - Це було дуже цiкаво! - Чи запам'ятала того, хто розпочав бучу? - Мiняйла? Та його всi там знають... - Я питаю про молодика. - Звичайно, запам'ятала. Адже вiн стояв у кiлькох кроках вiд мене. - Який вiн iз себе? Клавдiя Прокула замислилася. - Малий на зрiст, - нарештi почала вона. - Нижчий чи вищий за тебе? - Нижчий, буде менi пiд вухо. - I це все? - Чому ж? У нього гарне, лискуче волосся - спадас м'якими хвилями на плечi. - Якого кольору? - Темного. - А точнiше? - Якогось такого брунатного... А очi у нього карi, як в усiх тутешнiх. Нiс довгий i гачкуватий... - ...як у всiх тутешнiх! - засмiявся Понтiй Пiлат, прокуратор. - Ти не хочеш мене слухати? - спокiйно запитала Клавдiя Прокула. - Хочу, моя люба! Але чи примiтила ти в ньому хоч щось таке, що було б не "як у всiх тутешнiх"? - Що ти масш на увазi? - "Шрам, родимка, плямка, якесь калiцтво... - Зрозумiло. Нiчого такого я не помiтила - обличчя у нього чисте. Смагляве. Калiцтва теж не зауважила. От хiба його руки... - А що - руки? - Вони у нього тонкi й тендiтнi, як у жiнки. З довгими пальцями... - Славно! - сказав прокуратор. - Це вже щось... 2. ВЕСЕЛИЙ ГЕРМАН ЧУХАр ПОТИЛИЦЮ Ось чому, коли Луцiй Галл прийшов доповiдати про подiу у храмi, прокуратор Понтiй Пiлат його просто-таки ошелешив. - То що, Луцiю, - весело мовив вiн, - будемо шукати людину, яка на зрiст - менi по плече? Волосся у того чоловiка брунатне, хвилясте. Очi карi. Нiс гачкуватий. Руки тонкi, з довгими пальцями. - Звiдки ви знасте, патроне? - Та с в мене один особистий iнформатор. Дуже надiйний! - А! - нараз прозрiв Луцiй Галл. - Ми з'ясували: у храмi була й ваша дружина Клавдiя Прокула. Я з нею щойно вiтався на входi. - Ой, любий Луцiю, вiд тебе нiчого не приховати! Ти справжня нишпорка... Але хто ж цей низенький, хвилястий, гачкуватий i так далi? - Нам вiн добре вiдомий. Iм'я - Iсус Назарей. Я прихопив його справу. Про всяк випадок... - Справу? Не чув про таку! - ту заведено ще кiлька рокiв тому, в часи прокуратора Квiрiнiя. - З якоу причини? - Були пограбованi мiняйли у храмi. - Отакоу! Це вже цiкаво. Дуже цiкаво... - Ось словесний портрет заводiя. Луцiй Галл вийняв з теки i простягнув прокураторовi цупкий папiр, розрахований на тривале зберiгання. Понтiй Пiлат швидко перебiг його очима: "Чоловiк цей малий на зрiст, тому тримасться дуже рiвно, щоб здаватися вищим, 3 тiсю ж метою носить взуття на високих пiдборах (з дерева, пiд час ходи стукотить). Обличчя овальне, кароокий. Нiс довгий, тонкий, гачкуватий. |
ИНТЕРЕСНОЕ О ЛИТЕРАТУРЕ
ТОП 20 КНИГ
ТОП 20 АВТОРОВ
| ||||||||||||
|