Врятований :: Чигиринська Ольга
Страница: 10 из 32 | |||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
КАТЕГОРИИ КНИГПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ О КНИГАХМихаил (19.04.2017 - 06:11:11) Антихрист666 (18.04.2017 - 21:05:58) Ладно, теперь поспешили вы... (18.04.2017 - 20:50:34) Роман (18.04.2017 - 18:12:26) АНДРЕЙ (18.04.2017 - 16:42:55) СЛУЧАЙНОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕКаков человек по душе, по уму? 27.08.10 - 21:05 Хотите чтобы ваше произведение или ваш любимый стишок появились здесь? добавьте его! |
А де він був, цей домінатор, коли людей тут смажили живцем?
— Домініон Шезаар не мав достатньо військової сили, аби змагатися з Третім флотом Ріва та Безсмертними, — розглядаючи власні нігті, сказала капітан «Чаклунки» Шейла Твіддл. — Але достатньо, щоб підбурювати Маеду на повстання та постачати його зброєю, — пробурмотів парцефалець. — Ріва хоча б вовки. А це шакали. — Припиніть будь ласка, — сказав центуріон Марко Сео Сал. Сео був молодший за Саґару — і не такий стриманий. Тож Саґара тихо потиснув під столом його лікоть. Не мало жодного сенсу сваритись з Гельтерманом. — Я запевняю вас, — сказав Саґара, — що пан Реван затримався з поважної причини. — Що таке? Чому ви щось знаєте, а ми нічого? — пані Твіддл припинила розглядати нігті та пильно вдивилася в обличчя Саґари. — Тому що ми тримаємо на високій орбіті супутника-спостерігача, — відповів командер. Сестра Гелена посміхнулася. — І ви нічого не сказали нам? — нахмурила брова капітан Твіддл. — Я намагався це сказати на цій нараді, але я, мабуть, зачекаю пана Ревана, аби він сам сказав. До того ж, пана Іто також ще нема. — Ах, пан Іто… — представник Яґдберґів знизав плечима. — Що ж, почекаємо… Гельтерман ставився до пана Іто як до собаки, якого з жалю пустили в хату та нагодували. Але все ж таки робив свою частину роботи. Без важкої техніки, яку він привіз, марно було б і думати про розчищення завалів у центрі міста та приведення космопорту у щось близьке до ладу. — Вибачте за запізнення, — пан Реван ввійшов до залу разом з паном Іто. — Доброго ранку, пані та панове. Ми затрималися з дуже поважної причини — пан радник Пеґю вийшов на зв’язок і сказав, що завтра буде тут. Прибув флот домініону Шезаар. Вісім кораблів за чотири дні пристануть на Ходері. У першу добу на поверхню Сунаґіші сядуть двадцять чотири вантажні катери з продовольством, будівельною технікою, медичним обладнанням та поселенцями. — Поселенцями. Он як… — проказала упівголоса сестра Катерина. Світле пасмо волосся вибилося з-під велона, і інквізиторка безтямно накручувала його на палець. — А що, власне, вас засмучує? — спитав Реван і почервонів. Цей дватцятитрьохрічний юнак завжди червонів у присутності сестри Катерини. Проте сьогодні він почервонів якось… густіше, ніж завжди. — Нічого, — сестра Катерина заправила золотаве пасмо під велон та поклала руки на стіл. — Крім проблем з житлом та питною водою. Скільки їх буде? — Спочатку — тисяча двісті, - Реван чогось уникав погляду інквізиторок — а ті навпаки, пильно вдивлялися в нього. — Самі чоловіки. Це… питання логістики, знаєте… Вони, власне, будуть розвантажувати наступні човни, монтувати обладнання, житлові споруди… — Це зрозуміло. Але що там за чоловіки? — спитала сестра Катерина. — В-власне кажучи… — промимрив Реван, — це… люди з правовими обмеженнями. Д-добровольці… — Тобто, каторжани, яким замінили відбування строку посиланням сюди, — сестра-інквізиторка розрізала голосом якусь невидиму нитку, і невидиме веретено впало на підлогу, деякий час вертячись намарне. Реван жував губи. — П-послухайте, — сказав він, нарешті набравшись духу. — Ми не могли в такий короткий строк набрати людей… інші партії — вони будуть… іншими, але спочатку… — Каторжани! — вихопилося у Марко Сео. — Цхао ні цзу цзун ши ба дай! — Три доби на хлібі й воді, - сказав Саґара стиха. — Призначте шість діб, отче, — попросив Марко. — Я ще не все сказав. — Гадаю, ми всі подумали приблизно одне й те саме, — посміхнулася сестра Гелена. — Тож, центуріоне, не треба зайвого разу висловлювати загальну думку. Гельтерман спідлоба зиркнув на сестру Катерину. |
ИНТЕРЕСНОЕ О ЛИТЕРАТУРЕ
ТОП 20 КНИГ
ТОП 20 АВТОРОВ
| ||||||||||||
|