Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница: 70 из 72 | |||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
КАТЕГОРИИ КНИГПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ О КНИГАХМихаил (19.04.2017 - 06:11:11) Антихрист666 (18.04.2017 - 21:05:58) Ладно, теперь поспешили вы... (18.04.2017 - 20:50:34) Роман (18.04.2017 - 18:12:26) АНДРЕЙ (18.04.2017 - 16:42:55) СЛУЧАЙНОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕЗадумчив взгляд мой одинокий, 14.09.10 - 18:29 Хотите чтобы ваше произведение или ваш любимый стишок появились здесь? добавьте его! |
Поделись ссылкой Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Замiсть привiтання вiн гучно чхнув:
-- У мене страшенна нежить, -- сказав вiн i протер хустинкою очi. -- Болить голова, нiби от-от розпадеться. Тато навiть не помiтив, що за вечерю я з'їв тiльки половину омлету. Я взагалi не полюбляю омлету, й тато завжди стежить, щоб я з'їдав усе до крихти. Пiсля вечерi вiн лiг на канапу. Я запропонував: -- Давай прогуляемося, тату. Воно ж добре при нежитi -- на свiжому повiтрi вiдразу стає легше. Тато тiльки махнув рукою i затулився газетою. Мама розхвилювалася: -- Тiльки не захворiй, Паулю. Так погано, коли ти хворiєш. -- Облиш мене, -- простогнав тато, ковтаючи таблетки, якi я не встиг попити. Я принiс термометр, але тато не схотiв мiряти температуру i сказав, щоб я не турбував його такими дурницями. Зрештою, вiн усе-таки помiряв температуру. Термометр показував тридцять сiм, точно на червонiй рисцi. -- Завжди у мене тридцять шiсть, а тридцять сiм -- це вже висока температура, -- буркнув вiн i знову затулився газетою. Потiм вiн одяг вовнянi шкарпетки i закутав собi шию хусткою. -- У тебе й горло болить? -- запитала мама. Тато буркнув iз-за своєї газети: -- Нi, але якось неприємно у ротi. -- У мене теж! -- вигукнув я. -- Це вiд омлету. Мама розсердилась. Ох, який це був довгий вечiр! Ми, чоловiки, лежали зайнятi нежиттю i наввипередки чхали. Коли говорити вiдверто, то тато чхав i стогнав бiльше, нiж я. Навiть увi снi я чув, як вiн чхає. Вранцi я зустрiв тата, коли вiн виходив iз ванни. -- Пiдеш сьогоднi на роботу? -- запитав я. Тато стояв перед дзеркалом i розглядав своє горло. -- Мушу йти, Альфонсе, -- буркнув тато. -- Хоч у мене гуде в головi, мов у цеху, але обов'язок є обов'язок. На мене чекає бригада. -- Теж писатимеш контрольну з арифметики? -- поцiкавився я. -- Верзеш казна-що, -- здвигнув плечима тато, ковтаючи таблетку. -- Еге ж, -- сказав я, i менi захотiлось якнайшвидше стати дорослим. Тодi легше буде терпiти нежить. I нiяких тобi контрольних з арифметики. Як я зробив iз праски ракету Це було за день до Нового року. Тато запросив у гостi всю свою бригаду. Вiн сидiв i мiркував, як приготувати крюшон[*]. Мама теж була заклопотана. Вона не знала, що їй одягти. [* Крюшон -- сумiш вина з ромом чи коньяком, готується iз свiжими фруктами.] -- Як ти гадаєш, що менi краще вдягти: довге чорне плаття чи коротке темно-блакитне? -- звернулася вона до тата. Тато не мав часу на марнi розмови. Вiн тiльки промимрив: -- Так, так, одягайся вже... Цукор, ананаси, а тодi поставити в холодильник... Я знiчев'я сортував фейєрверки, якi збирався запалити ввечерi. Мама щось прасувала на кухнi. Раптом вона почала проклинати праску. Тодi пiдiйшла до тата, що все ще роздумував над своїм крюшоном. -- Паулю, зiпсувалася праска. Що робити? Я ж не одягну плаття... Але тато був зайнятий своїм: -- Крюшон смачний... -- Крюшон, крюшон! Менi треба попрасувати чорне плаття! -- не витримала мама. Тато порадив: -- Однеси до майстернi. Там її полагодять. Пiсля ананасiв вино... Менi було невтямки, чого це мама не може обiйтися без плаття. Я зайшов на кухню. Мама зiтхала: -- Буде гарне свято. Прийдуть татовi товаришi, а я не зможу одягти плаття. -- У тебе ж є лижнi штани! -- сказав я. -- Лижнi штани! Таке вигадаєш. Альфi! Менi треба плаття. Мама була невтiшна, хоча у неї в шафi висiло чимало платтiв. -- Гаразд, -- подумавши, сказав я. -- Давай праску, несу її. -- Велике спасибi, Альфi, але вже не треба. Завтра переддень Нового року i праску не встигнуть полагодити. Раптом у мене виникла iдея. -- Заспокойся, мамо. Я полагоджу праску сам. Гаррi, наш пiонервожатий, завжди говорить: "Кожен повинен умiти все робити сам". Мама не дуже довiряла менi. Вона звернулася до тата: -- Послухай, Альфi хоче полагодити праску. Як ти гадаєш, вiн зумiє? Певно, тато не дочув, що сказала мама. -- Так, так. Тiльки дайте менi нарештi спокiй. |
ИНТЕРЕСНОЕ О ЛИТЕРАТУРЕ
ТОП 20 КНИГ
ТОП 20 АВТОРОВ
| ||||||||||||
|