Цикави дослиди :: Подерв’янський. Лесь
Страница: 5 из 21 | |||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
КАТЕГОРИИ КНИГПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ О КНИГАХМихаил (19.04.2017 - 06:11:11) Антихрист666 (18.04.2017 - 21:05:58) Ладно, теперь поспешили вы... (18.04.2017 - 20:50:34) Роман (18.04.2017 - 18:12:26) АНДРЕЙ (18.04.2017 - 16:42:55) СЛУЧАЙНОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕЧи існує дружба на світі? 29.08.10 - 08:51 Хотите чтобы ваше произведение или ваш любимый стишок появились здесь? добавьте его! |
Ну, хе: Це коли один вафлями годує, а другий в жопу їбе — iнтєрєєсно!
Iван Опанасович. А ти що робить будеш? Сатана. А я так подивлюсь. Iван Опанасович. Нє, то не можна. Вона комусь розкаже, нам тодi всiм пiздєц. Скажуть «Iван Опанасович Харченко замiсть дисертацiю про Шевченка писать зробив в общєжитiї гнєздо разврата». Сатана. Не скаже. Ми її вафлями нагодуєм, голову вiдрiжем i закинем до студентiв, та всi подумають, що то негри. Iван Опанасович. Ууууу: Я на тих негрiв дивиться не можу. Чоорнi, а нааглi. Їде в автобусi i чита якусь книжку не по-нашому — хуй проссиш. Тiльки оченятами — зир, зир. А тьолок наших їбуть. Та, дура, пащеки пороззявляють i їдуть з ними в Африку чи якусь Гвiану йобану, а негру шо? Поїбав, надоїло, потiм їз'їв — i всi дiла. Вони своїх не так люблять їсти, як наших — наша баба потiє менше. Гриць. I все одно пизда ставридою бздить. Всi троє замислено мовчать, переварюючи iнформацiю Гриця Яковича. Сатана. Ваня, а пам'ятаєш, коли ти старий був, як ти в мене просився, молодость хотiв — аж душу заклав. Iван Опанасович. Ну як?! Сатана. А казав жеж: «Чортику, любий, зроби молодшим, дай трохи грошей, та кабанчика, та то, та сьо, — то я тобi служить буду i всiх геть чисто позакладаю». А сам противний, слина тече з рота, зубiв нема, а у вухах вати з пiв кiла стирчить. Iван Опанасович. От нiхуя такого не помню. Не було цiєї хуйнi. Сатана. Ну як же, Ваня, не було, када iмєнно шо було. Казав: «Я як молодий буду, то не буду бiльш всякої хуйнi робить, — у полiцаї вступати, сало їсти i таке iнше, а буду iзучать три стадiї духа, шоб потом кричать: „Остановiсь, мгновєньє — ти прєкрасно!“» — не ти скажешь? Хто казав: «Буду Нiцше читати, а потiм превозмагать в собi поца, їбать по ночах дику вовчицю i в Ганконзi дурний план курить», шо, не ти? Хто казав: «Покину це сало хуйове, а буду ананаси i бургундське пиздячить з манєкєнщицями в Парижi i через їх пойму тщету зусиль», не ти? Iван Опанасович. А щоб ти з'їв i не пиздiв. Гриць Якович (шуткує). Я тарiлку супу, а ти кiнську залупу! А-га-га-га! (регоче) . Сатана. I я тоже дурень — сиджу тут з вами, пиздюками, сало їм. Чорт наливає шмурдяку, вiдрiзає сало, передразнює когось: «Астанавiсь, мгнавєньє, ти прєкрасно!», потiм випиває шмурдяк, закусує салом i кривиться. Гриць Якович (спiвчутливо пиздить чорта по спинi). Шо, не пашло? Чорт. Та пiшов ти на хуй, не пiшло. Гриць Якович (шуткує). А я i так на ньому сиджу — тiльки ноги звисають. Чорт (розлючено плює на пiдлогу). От тiльки i навчився, що срати як бегемот. Он навiть хуни тiкають. Iван Опанасович. Я їм не винуватий, що вони дурнi. Чорт. Ну, а якщо всi повтiкають? Iван Опанасович. Нехай тiкають, вони менi не нужнi. Чорт. Ну i сиди тут з своїм салом, кабан йобаний. Iван Опанасович. От ти в нас дуже iнтєлiгєнтний, що не слово — то матюки. Чорт iде до дверей. Раптом дверi вiдчиняються i в них входить Хуна. Хуна. Ви тут сiдiтє, а на дварє какая пагода стаiт! Я вот нарочно вийшла, трохи пагуляла, — так шо ета вєсна са мною дєлаєт! А ви чєго тут сiдiтє? Гриць Якович (шуткує). Тебе чекаєм, Швецiю робить. Хуна. А што ето такоє? Починає тихо грати АББА. Всi, в тому числi i чорт, мовчать. Хуна (наївно). Нє, ну чесно, рєбята. Iван Опанасович (спльовує). Це коли один вафлями годує, а другий в жопу їбе — iнтєрєєсно! На, ось, сало їж. Хуна, Гриць Якович i Iван Опанасович жруть сало. Чорт заглядає в сортир, спускає воду i зникає. Спущене гiвно, веселi звуки АББИ i чавкання трьох створiнь зливаються в єдину симфонiю. Завiса. Герой нашого часу. Повiсть перша Дiйовi особи Савка, герой нашого часу. Ахванасiй, учень Савки. Митродора Пилипiвна, вже пожила, але гарна курва. Анжела, Жанна i Вєронiка, блядовитi дiвчата. Соломон, неудачний конкурент Савки. Дiя перша. Великий стiл. На столi стоять миски з бацилою. За столом сидять Савка i Ахванасiй i наябують бацилу. |
ИНТЕРЕСНОЕ О ЛИТЕРАТУРЕ
ТОП 20 КНИГ
ТОП 20 АВТОРОВ
| ||||||||||||
|