Энеида :: Котляревский Иван Петрович
Страница: 7 из 12 | |||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
КАТЕГОРИИ КНИГПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ О КНИГАХМихаил (19.04.2017 - 06:11:11) Антихрист666 (18.04.2017 - 21:05:58) Ладно, теперь поспешили вы... (18.04.2017 - 20:50:34) Роман (18.04.2017 - 18:12:26) АНДРЕЙ (18.04.2017 - 16:42:55) СЛУЧАЙНОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕБоже! Как больно и как одиноко! 11.08.10 - 07:33 Хотите чтобы ваше произведение или ваш любимый стишок появились здесь? добавьте его! |
Скажіте: як здається вам?» Сього троянці і бажали, І всі у голос закричали: «Енею, боже, поможи; Коли же хочеш, пане, знати, І сами будем помагати, Бо ми тобі не вороги». І зараз миттю всі пустились Горілку, м'ясо куповать, Хліб, бублики, книши вродились, Пішли посуди добувать; І коливо з куті зробили, Сити із меду наситили, Договорили і попа; Хазяїнів своїх ззивали, Старців по улицям шукали, Пішла на дзвін дякам копа. На другий день раненько встали, Огонь на дворі розвели І м'яса в казанки наклали, Варили страву і пекли. П'ять казанів стояло юшки, А в чотирьох були галушки, Борщу трохи було не з шість; Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених, Досита щоб було всім їсть. Цебри сивушки там стояли І браги повнії діжки; Всю страву в вагани вливали І роздавали всім ложки. Як проспівали «со святими», Еней обливсь слізьми гіркими, І принялися всі трепать; Наїлися й нахлистались, Що деякі аж повалялись, Тогді і годі поминать. Еней і сам зо старшиною Анхіза добре поминав; Не здрів нічого пред собою, А ще з-за столу не вставав; А далі трошки проходився, Прочумався, протверезився, Пішов к народу, хоть поблід. З кишені вийнявши півкіпки, Шпурнув в народ дрібних, як ріпки, Щоб тямили його обід. Енея заболіли ноги, Не чув ні рук, ні голови; Напали з хмелю перелоги, Опухли очи, як в сови, І ввесь обдувся, як барило, Було на світі все немило, Мисліте по землі писав. З нудьги охляв і ізнемігся, В одежі ліг і не роздігся, Під лавкою до світа спав. Прокинувшися, ввесь трусився, За серце ссало, мов глисти; Перевертався і нудився, Не здужав голови звести, Поки не випив півквартівки З імбером пінної горілки І кухля сирівцю не втер. З-під лавки виліз і струхнувся, Закашляв, чхнув і стрепенувся: «Давайте, — крикнув, — пить тепер». Зібравшися, всі панетята Ізнов кружати начали, Пили, як брагу поросята, Горілку так вони тягли; Тягли тут пінненьку троянці, Не вомпили сіціліанці, Черкали добре назахват. Хто пив тут більш од всіх сивухи І хто пив разом три осьмухи, То той Енеєві був брат. Еней наш роздоброхотався, Ігрища вздумав завести І п'яний зараз розкричався, Щоб перебійців привести. У вікон школяри співали, Халяндри циганки скакали, Іграли в кобзи і сліпці; Було тут разні чути крики, Водили в городі музики Моторні, п'яні молодці. В присінках всі пани сиділи, На дворі ж вкруг стояв народ. У вікна деякі гляділи, А інший був наверх ворот; Аж ось прийшов і перебієць, Убраний так, як компанієць, І звався молодець Дарес; На кулаки став викликати І перебійця визивати, Кричав, опарений мов пес: «Гей, хто зо мною вийде битись, Покуштовати стусанів? Мазкою хоче хто умитись? Кому не жаль своїх зубів? А нуте, нуте, йдіте швидше Сюди на кулаки лиш ближче! Я бебехів вам надсаджу; На очі вставлю окуляри, Сюди, поганці-бакаляри! Я всякому лоб розміжжу.— Дарес довгенько дожидався, Мовчали всі, ніхто не йшов; З ним всякий битися боявся, Собою страху всім задав. — Так ви, бачу, всі легкодухи, Передо мною так, як мухи, І пудофети наголо». Дарес тут дуже насміхався, Собою чванивсь, величався, Аж слухать сором всім було. Абсест троянець був сердитий, Згадав Ентелла-козака, Зробився мов несамовитий, Чимдуж дав відтіль дропака. Ентелла скрізь пішов шукати, Щоб все, що бачив, розказати І щоб Дареса підцьковать. Ентелл був тяжко смілий, дужий, Мужик плечистий і невклюжий, Тогді він, п'яний, вклався спать. Знайшли Ентелла-сіромаху, Що він під тином гарно спав; Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав. Всі голосно над ним кричали, Ногами всилу розкачали. |
ИНТЕРЕСНОЕ О ЛИТЕРАТУРЕ
ТОП 20 КНИГ
ТОП 20 АВТОРОВ
| ||||||||||||
|