Чаривна круговерть (на украинском языке)   ::   Наумов Евгений

Й там, де вони пропливали, спалахували iншi вогники, їх ставало дедалi бiльше.

Усi автомашини в мiстi зарухались!

Дiти злякано сахнулися.

- Зараз з будинкiв лiлiпути повискакують, - хрипко сказав Малько-Ванько.

- Правда? Ой, як цiкаво! - прошепотiла Варя.

Та вiкна в будинках були темними, i нiхто з квартир не вискакував.

- Сердешнi! - загримiв нелюдський металевий голос. - Ви увiмкнули без дозволу пекельний механiзм Чарiвної Круговертi! Горе вам, горе! Горе всiм мешканцям мiста!

А з будинками коїлося щось незрозумiле.

Вони росли на очах!

- Зараз стелю проб'ють! - вжахнулася Варя.

Малько-Ванько задер догори голову, але стелi не побачив!

Куди ж вона подiлася? Угорi щось невиразно синiло - нiби небо лiтнього вечора.

- Дверi! Дивись... тiкають дверi!

Дверi швидко вiддалялись. Пластмасова ручка, наче ракета, злетiла вгору. Стiн уже не видно, а там, де ранiше були вiкна, пливли по небу свiтлi хмаринки.

Варя притулилася до Малька-Ванька й злякано прошепотiла:

- Ми кудись провалюємось!

- Ось в-воно, чар-родiйство, - простукотiв зубами вiн. Спочатку хлопчик затремтiв вiд страху, та одразу похопився - йому стало соромно перед дiвчинкою.

Малько-Ванько розправив плечi й швидко роздивився довкола.

Нiкуди вони не провалювалися, а стояли на околицi великого справжнього мiста. Позаду чорнiло широке поле. А перед ними пролягла свiтла бетонна дорога.

Поруч височiв стовп, до якого була прикрiплена смугаста жердина. Коло стовпа на землi виблискували залiзничнi рейки.

- Де це ми? Де це ми? - скiмлила Варя. - Я хочу додому!

В її голосi бринiли сльози. Ще хвилина - й розрюмсається.

Що робити?

Та тут зчинився страшенний галас!

ВIДЧАЙДУШНИЙ РУКАСТИК-СМУГАСТИК

З-за рогу з ревiнням вихопились чудовиська з палаючими очима.

Вони мчали прямо на дiтей, що зацiпенiли з переляку.

- Стiй! Тр-р-имай його! Хапай! - лунали вигуки.

Попереду чудовиська бiгла маленька смугаста фiгурка, освiтлювана яскравими фарами. Миготiли тоненькi ручки, блискучий шолом збився набiк. Коротенькi нiжки дрiботiли так швидко, що їх навiть не було видно.

Переслiдувачi наздоганяли дивного втiкача. Ще мить - i шалений натовп настигне його.

Снiп свiтла впав на смугасту жердину, що тяглася вiд стовпа поперек шляху. На жердинi засвiтилось червоне...

...ОКО!

- Гальмуй! Тпр-р-ру! Гальмуй! - залунали зойки.

Пронизливий скрегiт гальм розiтнув повiтря. Хмара куряви накрила i натовп, i маленького втiкача.

Та за мить вiн уже вискочив з хмари, пiрнув пiд смугасту планку й обернувся до своїх переслiдувачiв.

- Ну що, спiймали? Облизня спiймали!- вигукував вiн тоненьким голоском, пританцьовуючи. - Злякались мого старшого братика?

Переслiдувачi з гарчанням пiдсунулись до смугастої жердини. Курява вляглася, i дiти побачили, що то нiякi не чудовиська, а...

...ЗВИЧАЙНIСIНЬКI АВТОМОБIЛI!

Вони заповнили весь шлях, їхнi фари яскраво освiтлювали смугасту планку з палаючим червоним оком та жваву смугасту фiгурку за нею. Автомобiлi сердито буркотiли. Та не просто буркотiли, а, виявляється, розмовляли мiж собою!

Варя i Малько-Ванько розумiли кожне їхнє слово!

А говорили вони ось про що.

- Цього разу тобi пощастило! - величезний Ваговоз грiзно поводив фарами. - Та ще попадешся. Все одно вiд нас не втечеш!

- Назад тобi немає вороття! - пихато заявив блискучий Лiмузин. Тепер ми самi собi господарi...

- Тiльки поткнись ще, Рукастику-Смугастику! - заверещав схожий на жучка маленький автомобiльчик. - Скiнчились вашi часи, Рукастики-Смугастики...

- Дружки-Кружки! - пiдхопив хтось.

- Трикутники-Супутники!

- Ратники-Порадники! - вигукували з усiх бокiв навперебiй.

А Рукастик-Смугастик хвацько стрибав i кричав:

- Не боюсь! Не боюсь! Ось почекайте, прийде великий Знавець-Моргунець з своєю дружиною, вiн швидко наведе порядок.